Ситуація з практики № 1 (Описана реальна ситуація. З метою збереження конфіденційності, імена та назви були замінені на інші).
Продумана стратегія управління, маркетингу, реклами істотно виділяла дану фірму «Не хочу реєструвати свою ТМ» на ринку послуг з перевезення пасажирів.
Як на будь-якому підприємстві працюють наймані працівники, так і на фірмі «Не хочу реєструвати свою ТМ» був свій штат найманих працівників.
За загальним правилом, співробітники: або залишаються, або йдуть, або їх звільняють за непрофесіоналізм і т.д. У даній статті мова піде про того співробітника фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ», який залишився, вивчив управління бізнесом фірми, оцінив переваги і недоліки та створив в подальшому аналогічну свою фірму (фірму - конкурент фірмі « Не хочу реєструвати свою ТМ »).
У сучасних ринкових умовах прагнути до власної самореалізації та затребуваності, успіху свого бізнесу нічого протиприродного немає.
Але завжди при створенні нової фірми виникає питання:
-Як виділитися тільки-но створеній фірмі «Ніхто про мене не знає»?
Мало-мальські грамотним людям зрозуміло, що можна заявити про себе, але практично зробити це дуже-дуже важко.
Ситуація пошуку свого споживача може бути істотно ускладнена, коли в даному сегменті ринку є величезна конкуренція та існують відомі широкому колу споживачів інші фірми.
Вже давно економісти прийшли до спільної думки, що інтелектуальна власність фірми різко збільшує її економічний потенціал.
Що ж може служити цим потенціалом?
Це перш за все організаторські здібності, знання ринку, вміння прораховувати ліквідність (яка зростає), грамотний персонал, інше. А все це в комплексі збільшує вартість наявного позначення фірми (торгової марки), що вбирає в себе все вище перераховане і як результат стимулює споживачів вибирати (купувати) саме ці послуги.
Фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ» мала також своє позначення, а її якісні послуги дозволяли суттєво виділяти серед інших конкурентів.
При цьому не дивлячись на «досить високу» якість управління, фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ» не передбачила можливості захисту свого позначення від посягання на нього третімі осібами. Саме на цей недолік звернув, працюючий на той час, співробітник фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ».
Так, попрацювавши два роки, співробітник фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ»:
1) звільняється;
2) створює свою фірму «Ніхто про мене не знає» та реєструє позначення фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ» в якості своєї торгової марки
3) починає надавати послуги з перевезення третім особам під торговою маркою, яка ідентична з уже відомим розкрученим позначенням фірми "Не хочу реєструвати свою ТМ".
У такий спосіб фірма «Ніхто про мене не знає» відразу завойовувала ринок (їй у цьому «допомогла» фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ»). Іншими словами, знання фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ» про можливість зареєструвати своє позначення в якості торгової марки та одночасному (зауважимо на той час) не бажання проходити реєстрацію зіграли на руку директору фірми «Ніхто про мене не знає» (колишньому співробітникові).
Вже незабаром фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ» звернула на різких спад своїх доходів і почала пошуки факторів спаду. Незабаром пояснення було знайдено-позначення фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ» використовувалося не тільки самою фірмою, але і фірмою конкурентом «Ніхто про мене не знає».
Спочатку фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ» попросила прибрати дане позначення з діяльності фірми «Ніхто про мене не знає». На що їм відповіли, що фірма «Ніхто про мене не знає» законно використовує дане позначення та показала охоронний документ на зареєстровану торгову марку в Україні - це «Свідоцтво на знак для товарів і послуг».
Після у фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ» теж виникло бажання зареєструвати своє позначення в якості торгової марки, але на жаль, їм всі фахівці в один голос стверджували, що «Власником конкретної торгової марки може бути той, хто раніше за всіх встиг подати конкретне позначення на реєстрацію його як своєї торгової марки. У даній ситуації раніше встигла фірма «Ніхто про мене не знає», фірмі «Не хочу реєструвати свою ТМ» про це треба було подумати раніше ».
Діалог фірми «Не хочу реєструвати свою ТМ» з патентним повіреним:
Патентний повірений України:
- Ви раніше знали про реєстрацію торгової марки та що вона дає?
Фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ»:
- ... Знали.
Патентний повірений України:
- То чому ж не зареєстрували своє позначення? Не захистили себе від крадіжки?
Фірма «Не хочу реєструвати свою ТМ»:
- ... Просто гадали, що нас це жодним чином не торкнеться.
Ситуація з практики № 2 (хоча ситуація описана для юр.особи Росії, але аналогічні ситуації типові і для юр.особи з України).
Вихідні дані.
Російське Товариство з обмеженою відповідальністю, далі «Товариство», виробляє товари в Росії. Товариство зареєструвало Товарний знак (ТЗ) в Росії. При цьому Товариство вважало, що реєстрація в Росії автоматично дає статус зареєстрованого товарного знаку в усьому світі і відповідно охороняє (захищає) Товариство від недобросовісної конкуренції.
Справи Товариства йшли успішно, що дозволяло йому розширювати виробництво та збільшувати обсяги виробляємих товарів.
Через деякий проміжок часу Товариство почало продавати свої товари не тільки в Росії, але і за її межами - а саме вийшло на ринок України. В Україні товари Товариства теж почали користуватися споживчим попитом так само успішно як в Росії.
Якщо в самому початку у Товариства був один представник (надалі "Підприємець Х"), то з часом їх кількість значно зросла.
Як необізнаність та бажання економити може бути використано третіми особами.
Спритний підприємець (Підприємець Х):
1. оцінив обстановку в Україні:
- товари користуються попитом;
- спостерігається тенденція до збільшення попиту;
- товарний знак (ТЗ) зареєстрований в Росії, а в Україні такої реєстрації немає;
- за законом власником товарного знаку може бути той, хто перший подасть заявку на реєстрацію товарного знаку (ТЗ) в Патентне відомство України.
2.прийняв рішення:
- не бути представником Товариства в Україні, а стати окремим СПД: тобто купувати товари у Товариства як СПД та продавати товари як СПД в Україні;
- подати в Патентне відомство України на реєстрацію товарний знак (ТЗ) схожий із зареєстрованим товарним знаком (ТЗ) Товариства в Росії.
3. вніс дані зареєстровано ТЗ до митного реєстру України.
Які проблеми виникли у Товариства.
Проблема 1.
Товариство не змогло ввозити товари на територію України, бо вже на митниці їхні товари не пропускали на Україну. Поскільки Товариство стало порушувати права Власника зареєстрованого товарного знака в Україні - Підприємця Х.
Проблема 2.
Власник товарного знака в Україні - Підприємець Х, запропонував Товариству умови:
- Відпускати всі товари в Україні тільки йому. При чому за цінами, які називає Товариству Підприємиць Х, а не за діючими оптовими цінами Товариства;
- У тому випадку, якщо Товариство не прийме його пропозицій, то він (Підприємець Х) і далі буде перешкоджати експортно-імпортними операціями Товариства в Україні.
Рішення проблеми Товариства.
Товариство прийняло рішення - не погоджуватися на умови Підприємця Х, а звернутися до суду України за захистом щодо недобросовістних дій Підприємця Х в Україні. Для цього Товариство знайшло представника в Україні, котрий буде захищати інтереси Товариства в суді.
Звичайно, Товариство після всіх судових процедур та отримання рішення на свою користь і далі стало ввозити та продавати товари. Але грошові кошти, які були витрачені на докази у суді, у кілька десятків разів перевищувало ті витрати, які вони б витратили зареєструвавши свого часу товарний знак (ТЗ) на території України та тим самим не допустили виникнення проблемної ситуації.
З моєї точки зору, грошові кошти були витрачені не розумно: на сплату судових витрат, пов'язаних з поданням позовної заяви, на оплату судових експертиз, на пошук адвоката та оплату його послуг, тощо.
Єдиний плюс у цій ситуації це те, що Товариство змогло відстояти право продажу своїх товарів в Україні!
Але ТРИ великих мінуса:
1. Товариство не розумно витратило свої грошові кошти;
2. Товариство не доотримало доходів за час досудового та судового розгляду, а бізнес не терпить упущень в часі.
3. Товариство втратило можливість мати права, що випливають з володіння зареєстрованого товарного знака в Україні. Наприклад, в ситуації, що склалася Суспільство вже не може надавати третім особам право користування товарним знаком, тобто укладати з третіми особами ліцензійні угоди та отримувати роялті. Бо Власником товарного знака в Україні є Підприємець Х.
P.S. Оцінюйте, зважуйте ситуації та не давайте можливості спритним підприємцям діяти під девізом: «Лохів не кинути, себе не поважати». Поважайте себе!
P.P.S.S. "Ваше позначення чекає негайних дій щодо його захисту!"
Аналогічних ситуацій багато і з часом ми ознайомимо Вас з ними.
Сподіваємося, що даний розділ сайту буде корисний та цікавий Вам.
З повагою до Вас
Сніжана Бондаренко
помічник патентного повіреного
